Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні,
Коли весна — і дихати превільно.
Он кірхи хрест, а он костелу бані
Вітають всіх, киваючи прихильно.
А замок Любарта, цей древній богатир,
Уже в літах, та чутно в ньому силу.
Він дивиться залюблено на Стир —
На річку-подругу стареньку і змілілу.
І, мабуть, згадує ті дні, коли вона
Стрічала перша воїнство вороже,
І вірила, що замкова стіна
Все зло на світі зупинити може.
На вулицях каштанові свічки,
А липи кучері розчісують зелені,
Газонів малахітові стрічки
Врочисті, загадково небуденні.
Мій добрий Лучеську — мій Луцьку дорогий —
Небесний Садівник тебе кохає,
Так щиро любить — й одяг золотий
Тобі на плечі ніжно накидає.
Комментарий автора: Коли їхати по вулиці Ковельській у бік центру м. Луцька, то на мосту через Стир справа відкривається чудовий пейзаж з куполами храмів, потім відкривається зору башта замку Любарта. Трава. Дерева. В ранковому промінні все виглядає пречудово.І я розумію, що це руки мого Господа!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Прочитано 10963 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мой Бог , со мной поговори . - Николай Зимин Ты знаешь,я Тебя люблю
И верю до самозабвенья.
Всё потеряв,я подарю
Тебе всю силу вдохновенья
Чтоб грусть мою и боль души,
То,что ниспослано судьбою,
Ты освятил и осенил
Своею силой неземною.
Поэзия : Из цикла: Пьеро со сломанным пером. - Георгий Тюрин В тебе есть всё: кротость и гордость. Впечатлительность и стойкость. Самоотверженность и самодостаточность. Робость и смелость. Мягкость и жёсткость. Нежность и твёрдость. Всё в равной мере.. Ты принадлежишь мне (не являясь моей собственностью). Давным давно я сделал тебя своей. Ни в одной сказке нет женщины, за которую сражались бы дольше и отчаянее, чем я сражался за тебя с самим собой. Так было с самого начала. Так повторялось снова и снова. И так, видно, будет всегда..
